Історія автомобілів

 

Слово «автомобіль» - це переклад з двох мов: грецької - autos - «сам», «самостійний»; і mobilis - з латині - «рухомий, що рухається». З грецького «аутос» - «сам» і латинського «Мобилис» - «рухомий» в європейських мовах склавсяприкметник «саморушний», буквально «автомобільний». Воно означає «саморушного воза», але в сучасному розумінні автомобілями прийнято називати тільки засоби пересування, оснащені автономними двигунами (внутрішнього згоряння, електричними, паровими) (рис.1).

 

Рисунок 1 - Один з перших автомобілів

 Кожна країна, кожен народ називали автомобіль на своїй мові. У більшості випадків за основу брали добре відомі слова: віз, коляска, вагон. В Америці і в Англії автомобіль називають словом «кар», тобто «Візок», «вагончик». У США на кожних трьох жителів припадає по дві машини. Американці їх стали випускати на конвеєрі першими.

Шведи замість «автомобіль» кажуть «біль». Перші автомобілі створили німецькі інженери, але їх виробництво вони розгорнули пізніше французів. І всі свої машини, навіть новітні, вони називають «крафтфарцойг» - «моторний візок». По-італійськи будь-який автомобіль в просторіччі називається «веттура», що означає «коляска».

Японці не користуються міжнародним словом «автомобіль». Вони називають машину «дзідозя».

Франція першою в світі освоїла виробництво автомобілів. Її заводи випускали їх з кінця 19 століття. Француз називає свою машину по-старому

«Вуатюр», що означає «коляска».

Бажання звільнитися від фізичних зусиль при переміщенні чогось чи полегшити їх, володіти більшою силою, швидкістю, залишити за собою лише управління роботою володіло мріями людей. Вони створювали казки про килими-літаки, семимильні чоботи і чарівників, що переносять людину за тридев'ять земель помахом жезла. Що стосується не казкових, а реальних транспортних засобів, то роль їх двигуна спочатку виконували самі люди (котити легше, ніж волочити або нести на собі), потім пристосували тварин - волів, оленів, собак, найбільше коней. Застосування сили домашніх тварин внесло особливий штрих в ідею транспорту: жива істота вимагала догляду, турботи, викликала прихильність людини.

В зв'язку з цим, і кінним, і, згодом, механічним екіпажам присвоювали власні імена, що вихваляють їх швидкість, надійність і інші ходові якості. Такі знамениті англійські диліжанси «Хорт», «Нікому не довіряє», «Лебідь», «Орел», такі французькі парові вози «Слухняна» і «Швидка» або електрична «Завжди незадоволена» (тобто прагне до більшої швидкості) (рис.2).

 

Рисунок 2 – Кінна повозка

 

Поява багатомісних кінних візків - омнібусів, диліжансів - внесла ще один штрих: візника уподібнювали капітану судна, дуже поширеного в старовину, хоча і не сухопутного, транспортного засобу. Позначилася різниця в ставленні людини до кінного транспорту особистого користування і того, щовиконує громадські чи виробничі функції.

В епоху Відродження були створені і такі вози, у яких жива рушійна сила перебувала на них самих, а передавали її колеса і множили важелі і шестерні. У XVIII столітті спробували замінити в транспорті живу силу силою пари і застосували до безрейкових возів термін «автомобіль». Але ж і паровоз самохідний? Тут дуже суттєва тонкість. У слівце «ауто» («сам») людина вкладалаще один сенс, що відноситься і до машини, і до нього самого: сам вибираю маршрут і швидкість; сам пускаюсь в шлях і зупиняюся, коли хочу і де вважаю за потрібне; сам добираюся до пункту призначення, не вдаючись до інших засобів пересування або ходьби. Саме це і відрізняє автомобіль, особливо особистого користування, від інших видів транспорту. Цю ідею незалежності виношували винахідники автомобіля. З таким кредо автомобіль побачив світ в 1885 році.